Якщо ви шукаєте екзотичних пригод, та чогось новенького то це може бути буквально у вас під ногами — вірніше, під ластами...
Скульптор Джейсон Декейріс Тейлор кілька років працював інструктором з дайвінгу в Гренаді, а коли йому стукнуло тридцять, у нього щось всередині переключилося: за його словами, він вирішив, що хоч і любить океан, вчити людей пірнати з аквалангом — не те, чим варто було б займатися до кінця життя. Подумав і вирішив звернутися і до свого керівництва, і до уряду за допомогою створити на дні океану музей бетонних скульптур (в Гренаді, а потім — неподалік, у мексиканському Канкуні). Навіщо? Ну по-перше це красиво: статуї абсолютно казково виглядають під водою — особливо, коли товщу води зверху пробивають яскраві сонячні промені. А по-друге, він вирішив, що ці статуї з часом стануть домом для мікроскопічних морських мешканців, які неабияк постраждали після страшного урагану, що обрушився на Гренаду в 2004му році і продовжували вимирати після навали туристів-аквалангістів. Експонатами повинні були стати продукти спільної творчості людини й океану — обжиті морськими мешканцями до невпізнання сюрреалістичніше рукотворні статуї.
Першим проектом став «Втрачений кореспондент» — скульптор присвятив композицію своєму недавно померлому діду-письменнику. Статуя під водою повинна була стати новим атракціоном для любителів пірнання — снорклінга, тому що інших привабливих туристичних атракціонів в Гренаді не було.
У 2007-му році Тейлор створив «Мінливості» — поставлені в коло розмножені скульптури хлопчика і дівчинки, що тримаються за руки. Незважаючи на те, що статуї були ідентичними, морські мешканці, що оселилися на кожній з них створили унікальний малюнок. Із-за піщаного дна скульптури було вкрай важко встановити — інсталяція зайняла десять днів. Навіть якщо дно не рівне, місце кожної скульптури вибиралося так, щоб воно було відносно мілководне і відчувалася течія, за допомогою якої і повинні були дістатися до них мікроскопічні морські мешканці. Незважаючи на те, що статуї самі по собі досить важкі і важать кілька центнерів, а то і кілька тонн, вони додатково кріпляться до дна, щоб їх не знесло ні течією, ні навіть цунамі.
Після кризи 2008 року, життя отримала композиція «Банкіри» — людина на колінах з головою в піску. Він символізував і відносну короткозорість банкірів і констатував сумну даність: гроші замінили собою всі інші цінності. У 2012 до людині на колінах було додано ще кілька його колег, у кожного в заду була дірка — скульптури стали прекрасним будинком для морських вугрів. За словами художника, це була його символічна помста світу Золотого Тільця.
«Антропоцен». У появі втопленого «Жука» була сумна передісторія. Біля однієї зі скульптур Тейлора оселилося величезне сімейство лобстерів. Але через тиждень вони безслідно зникли. Виявляється, якось вночі їх виловили місцеві рибалки. Щоб лобстерів було важче впіймати, Тейлор спроектував скульптуру «Фольксвагена»-«Жука» — всередині вона була порожньою, але і без того важила десять тонн, тому її установка виявилася на той момент непростим завданням, і на якийсь час — марною: лобстери повернулися лише через кілька років, коли Тейлор практично зневірився. Дитина на капоті, каже він, не має нічого спільного зі скандалами навколо «Фольксвагена», «я, каже, лише хотів створити візуальну метафору того, що ми залишаємо майбутнім поколінням».
«Інерція» — це людина перед телевізором, навколо нього — банки, пачки з-під цигарок, а в руках — бургер. Телевізор з безліччю дірок — щоб було де ховатися малькам.
«Тиха еволюція» — це масштабна композиція з 450 статуй в повний людський зріст. Вона вже знаходиться в Канкуні (Мексика). Моделями стали місцеві рибалки і їх сім'ї. Проект символізує «спільноту, яка стала на захист океану». З 450 скульптур унікальні лише 90, решта — їх репліки. Зараз вони — будинок для майже 3000 молодих коралів. Те, що скульптури повторюються, художника не бентежить: «Під водою вони змінюються так, що навіть якщо б вони всі були однаковими, через рік вони всі змінилися до невпізнання і всі були б різними». Щоб створити цей експонат, знадобилося півтора року, 120 годин під водою, близько 120 тонн цементу, 400 кг силікону і близько чотирьох тисяч скловолокон.
«450 статуй в людський зріст — це дуже багато», подумаєте ви, і матимете рацію лише частково — насправді їх виробництво займає не так багато часу. Самі статуї відливають зі спеціального цементу — з нього ж будувала і штучний риф компанія Reef Ball, який у морській воді за рахунок своєї фактури дозволяє морським мешканцям(в основному, поліпам) чіплятися і закріплюватися на поверхні. Моделей Тейлор знаходить або на вулиці, або через інтернет. Щоб зробити зліпок, людину обмазують вазеліном, потім роблять гіпсове пап'є-маше, потім по ній відливають форму з якої вже відливається бетонний продукт. «Більшість моїх моделей навіть не здогадується, що вони себе вже увічнили. Але багатьом це подобається. Один товариш навіть надрукував свій скульптурний портрет на футболках і тепер проводить особистий, так би мовити, авторський тур по музею», — розповідає Тейлор. Ще він додає, що істинний колір коралів розкривається лише вночі — особливо при природному світлі повного місяця.
Для того, щоб створити скульптуру під назвою «Святоша», Тейлор «висаджував» шматочки живих коралів в цементних порожнинах. Іноді вони розростаються до невпізнання і виглядають абсолютно реалістично, іноді можуть захворіти і не цвісти — «прямо як діти», говорить він.
Моделлю для скульптури «Океанічний Атлант» на Багамах, стала місцева школярка Каміла. «Вона тримає на своїх плечах океан», говорить про неї художник. «Школярка» важила 60 тонн, і встановлювали її шість тижнів з допомогою кількох барж і величезних кранів . «Довго стоятиме, говорить Тейлор. — Але все одно заросте, та й взагалі основний художник — не я, а Океан. Я лише створюю об'єкти, а він — дає їм душі.»
Як автор поєднує соціальний символізм і захист дикої природи, можна послухати з перших вуст на TED.
Як дістатися і скільки це коштує
Мексика.
Незважаючи на те, що експозиція знаходиться у відкритих водах (між Канкун і Isla Mujeres (Isla Mujeres)), вона — справжній музей, в якому ви можете вибирати найбільш зручний для вас спосіб долучитися до прекрасного: подивитися на них через скляне дно човна, або пірнути з аквалангом, або дихальною трубкою. Щоб підібрати найбільш зручний варіант і з'ясувати умови екскурсій, адміністрація музею MUSA (Museo Subacuático de Arte) рекомендують відразу зв'язуватися з ними безпосередньо або за телефонами (по посиланню), або через форму на сайті. Якщо ви виберете занурення з аквалангом (через мілководдя, на якому розташовуються деякі з майже п'ятисот скульптур, це можливо не скрізь) і це — ваш перший раз, після тренінгу ви можете отримати сертифікат, що допускає вас до занурення, в той же день. Сам музей працює цілий рік, але на всяк випадок, якщо ви боїтеся білих акул, з червня по серпень вони можуть курсувати по карибському басейну, і плавання з ними — окрема екскурсійна програма. Середня вартість авіаперельоту до Канкуна на найближчі дні починаються від 19000грн., але ціни постійно міняються, і ми рекомендуємо вам перевірити, чи є дешеві квитки на потрібні вам дати канікул.
Гренада.
Підводний парк скульптур знаходиться в лагуні, на невеликій відстані від пляжу Molinere Bay, в природоохоронній зоні на західному узбережжі Гренади. Дістатися до узбережжя, звідки стартують маршрути дайв-сафарі, можна з Сент-Джорджеса, столиці острова, розташованого в шести кілометрах на південь. Перед початком занурення туристам пояснюють розташування скульптур, віддалених одна від одної на відстані від двох до п'яти метрів. Підводний музей скульптур знаходиться також тут, на західному узбережжі Гренади, в декількох метрах від пляжу Molinere Bay, на північ від Сент-Джорджеса. Для огляду підводного музею краще вибрати дайвінг-тур в супроводі місцевого інструктора. Занурення дозволить побачити скульптури поблизу, тоді як снорклінг, незважаючи на прозорі води лагуни, дозволить побачити скульптури лише на відстані. Більш детальну інформацію про підводні музеї, а також фотографії нових робіт Джейсона Тейлора, опущених на дно, можна побачити на офіційному сайті The Underwater Sculpture Park. Авіаквиток до Гренади в залежності від часу також може коштувати по різному, так що готуйтеся до подорожі заздалегідь.
Чи потрібна віза
Мексика
Для бажаючих відвідати країну питання про те, чи потрібна віза в Мексику, безумовно, є першорядним. Адже перетнути кордон без дозволу влади неможливо, якщо тільки немає бажання потрапити в країну саме нелегально.
Так ось, відповідь на це питання залежить від декількох факторів:
• терміну запланованого перебування в Мексиці;
• мети візиту;
• виду транспорту;
• наявності дійсних віз деяких інших країн.
Для туристів, які прибувають авіатранспортом, мексиканська віза не потрібна. Замість неї необхідно отримати електронний дозвіл, яке дає можливість один раз в'їхати в країну через аеропорт (і виїхати відповідно), а також перебувати в Мексиці до півроку. Якщо термін перебування потрібен більший, то доведеться дозвіл продовжити.
Отриманий електронний дозвіл вам буде потрібно роздрукувати і пред'явити в аеропорту на паспортному контролі. Якщо ви зібралися літати в Мексику раз у кілька тижнів, то вам швидше за все, буде простіше оформити в Консульському відділі Посольства Мексики мультивізу на півроку, або на 10 років.
Росіянам та українцям не потрібно отримувати електронний дозвіл або візу для відвідин країни, якщо:
• Є діюча мексиканська віза.
• Є будь-яка діюча віза в США, віза Канади, Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, а також віза для будь-яких з шенгенських країн.
• Людина легально проживає по довгостроковій візі/ВНП в США, країнах Шенгенської зони, Японії, великої Британії, Північної Ірландії, Канади, Чилі, Колумбії або Перу.
Гренада
В Україні немає посольства Гренади, найближчим до нас представництво цієї країни знаходиться в Словаччині. Проте ця обставина не має значення, так як українським туристам для візиту в Гренаду віза не потрібна. Вони можуть перебувати на території даного острова протягом 14 днів, маючи звичайний закордонний паспорт. У нього буде поставлена особлива візова відмітка.
Чи є на світі інші подібні музеї
• З усього далі перерахованого, музеєм може вважатися цей скульптурний комплекс: кілька композицій Джейсона Тейлора, включаючи «Рубікон», монумент присвячений біженцям, сэлфі-скульптуру і ще кілька інсталяцій стали основою «Атлантичного музею» (Museo Atlantico) в бухті Лас Колорадос іспанського острова Лансароте.
• На тайському острові Ко-Тао скульптор Арнольд Спенсер, щоб привернути увагу до гинучого коралового рифу, почав робити досить еклектичні інсталяції з особами. Однак, враховуючи що однією з причин зменшення місцевої фауни якраз і стали туристи, то занурення до підводних статуй там краще не планувати.
• На тайському ж Пхукеті створили підводний скульптурний парк, після страшного цунамі 2004 року, яке змило не тільки половину пляжів в регіоні, але і згубило безліч людей.
• В Італії, у містечку Сан-Фруттуозо, неподалік відомого курортного містечка Портофіно, в Лігурії, на багатометровій глибині стоїть бронзовий пам'ятник Христу — так у середині ХХ століття увічнив місце загибелі одного з перших аквалангістів Даріо Гонцатті його друг Дуіліо Марканте.
• Біля берегів Олександрії в Єгипті є підводний музей з безліччю статуй.
• Власне, на Багамських островах встановлено гігантський монумент «Океанічний Атлант».
• У Гранд Кайман на Кайманових островах на дні океану стоїть статуя Амфітріти (дружини Посейдона), яку там встановив канадський художник Саймон Морріс.
• На Гавайських островах біля берегів можна виявити кілька статуй будд і бодісатв. Також підводну статую Будди можна знайти і на Балі.
• Біля узбережжя Майамі, штат Флорида, США, умільці створили найбільший у світі штучний меморіальний риф «Нептун» — прах покійних змішують з цементом і піском і формують на дні величезної території (16-20 акрів) атлантидоподібні елементи некрополісу.
• На дні, біля берегів острова Пасхи, можна знайти гігантські голови Моаї, які створювалися в 1994му році як декорації до фільму, а зараз — рибні будиночки.
• А в ста метрах від мису Тарханкут, що в Криму, донецький аквалангіст створив «Алею вождів» — з барельєфами радянських вождів, всіх найвідоміших культурних та історичних діячів XIX–XX століть і копіями деяких архітектурних чудес світу приклад Ейфелевої вежі, або радіовежі Татліна.