Іноді для того, щоб в якомусь місці з'явилася пам'ятка, не потрібно історичних подій, подвигів і навіть особливих артистичних талантів – тільки вмілі руки, терпіння і трохи кмітливості. «А ще багато пити», - додасте ви, знаючи, що ми збираємося розповідати про будинки з пляшок. Що ж може й так, але будівельники наших пляшкових пам'яток пияками не були.
Піонери
Вважається, що перший будинок з пляшок у 1902 році побудував американець Вільям Пек з Невади. Його невеликий будинок з десяти тисяч скляних «цеглин» простояв у містечку Тонопа до 1980-х років XX століття, але до наших днів, на жаль, не вистояв. В основному була використана тара з-під пива, біля входу кладку прикрашали кілька раритетних пляшок від гіркої настоянки Jhostetter's Stomach Bitters, в якій містилося 10 відсотків дозволеного тоді опіуму.
Ідею Вільяма Пеки підхопили інші умільці. Пляшка в якості будівельного матеріалу зарекомендувала себе добре – вона міцна, а повітря всередині допомагає будинку влітку зберігати прохолоду, а взимку берегти тепло. Пізніше, ближче до середини XX століття, пляшка стала цікава і в плані вторинного використання тари в зв'язку з проблемами екології.
World bottle
Пивовара Альфреда Хейнекена вважають піонером екодизайну. В 1960 році він приїхав на один зі своїх заводів на карибський острів Кюрасао і зауважив, що величезна кількість пляшок захаращує місцеві пляжі. При цьому люди там жили в крайній бідності, і іноді тулилися в абсолютно неймовірних халупах. Дивлячись на це пивовар придумав як вирішити обидві проблеми разом. На його прохання архітектор Джон Хабракен створив спеціальну пляшку подвійного призначення — для пива і для будівництва. Вона отримала назву World bottle або коротко WOBO.
У неї була прямокутна форма, а боки були покриті пухирцями для кращого скріплення з розчином для кладки. Однак WOBO-будівництво все-таки не поширилося по всьому світу. З спеціальних пляшок любителі пива побудували кілька невеликих будиночків. Побачити їх, а також професійну кладку з WOBO-пляшок можна в музеї Heineken Experience в Амстердамі. Цей інтерактивний музей пивоваріння, де зібрані цікаві артефакти, буде цікавий і дорослим і дітям. Сучасні технології, наприклад, дозволяють відвідувачам на деякий час «перетворитися» в пляшку і пройти всі етапи технологічного процесу з виробництва пінного напою. Ціна відвідування – 17 євро. Адреса музею: Stadhouderskade 78, 1072 AE.
Вражаючий блиск
На красу зеленого та коричневого скла звернули увагу буддистські ченці, які побудували з пляшок від пива цілий храмовий комплекс Ват Лан Куад (Wat Lan Kuat), або «Храм мільйона пляшок» в Таїланді. На його території понад 20 пляшкових будівель химерної архітектури – це головний храм, молитовні кімнати, церемоніальне приміщення, власний крематорій і багато іншого.
Збирати пляшки почали в 1984 році, а будівництво храмового комплексу було завершено в 2008-м. Причому насправді, був використаний не мільйон, а півтора мільйона пляшок.
Всі будівлі Ват Лан Куад дивно красиві і гармонійні. Кришечки від пляшок використані для декорування стін, також з них викладена велика мозаїка, що зображає Будду. Монахів ні скільки не бентежить первісне призначення використаного для храму будівельного матеріалу. На їхню думку, найважливіше те, що він надає йому красу, граючи на сонці як дорогоцінний камінь.
Храмовий комплекс з пляшок знаходиться в 650 кілометрах на північний схід від Бангкоку в місті Khun Han провінції Сісакет (Sisaket). З Бангкока туди найпростіше дістатися на літаку.
По сусідству
Багато будинків з пляшок є і на пострадянському просторі – в Калінінградській, Воронезькій областях, на Південному Уралі Росії, в нас на Житомирській та Запорізькій областях, в Азербайджані.
Житель Запоріжжя Володимир Сиса, ще за Радянських часів почав зводити собі дачу з пляшок, і зараз двоповерховий будинок готовий.
У 90-х, чоловік який працював на заводі, отримав дачну ділянку. З журналу він дізнався про будинок із пляшок і вирішив втілити цю ідею.
Для цього йому знадобилося близько 20 років і вісім тисяч пляшок.
Сиса намалював понад 160 ескізів майбутнього будинку, змайстрував з картону і сірників кілька макетів. Найбільше часу пішло на збір пляшок, які він скріплював цементом, зводячи стіни двоповерхового будинку.
"Збирали всі: колеги на роботі, друзі та родичі. Додому приносили. Я купував їх у пунктах здачі склотари по 20 копійок за штуку радянськими грішми й по 2 копійки гривнями. Та й на вулицях не соромився піднімати", - розповідає архітектор-любитель.
Для будівництва Володимир відбирав тільки вітчизняні пляшки - в імпортних виявилося занадто тонке скло.
За словами чоловіка, взимку в його домі тепло, а влітку прохолодно - за рахунок повітряної подушки, яку створює скляна тара.
.
