Це була ідея на межі фантастики: трансатлантичний переліт за 3-4 години! Але ж колись навіть прості пасажирські перельоти були нездійсненною мрією. Чому ж не піти далі. Вже з'явилися надзвукові бомбардувальники, і в країнах, де найбільш активно розвивалося літакобудування (СРСР, США, Франція і Великобританія), задумалися про створення цивільних надзвукових лайнерів.
Французьке слово «Concorde» означає «Згода». Цїєї самої згоди досягли Франція і Великобританія, об'єднавши свої сили в розробці надзвукового пасажирського літака. В обох країнах національні проекти вже існували, їх підтримував уряд, а значить і фінансував. Прототипи були розроблені у кожній із сторін, але до досконалості їм було далеко. До того ж, британці відразу замахувалися на трансатлантичні перевезення сотні пасажирів, а французи скромно планували придумати надзвуковий лайнер для середньомагістральних перевезень по Європі.
Інвестицій потрібно було чимало. Тому в 1961 році було вирішено вести спільну розробку. Мету проекту взяли англійську: надзвуковий літак, який повинен вміщати близько ста пасажирів і бути здатний літати на далекі відстані. Подолавши чимало труднощів, в тому числі у вигляді мовного бар'єру і різниці у системі вимірів (на всіх кресленнях і в документації доводилося писати одиниці вимірювання в двох варіантах - метричні та британські), фахівці визначилися з формою фюзеляжу, крила і кількістю силових установок. До початку 1969 року на заводі в Тулузі був зібраний перший екземпляр, правда, надзвукове обладнання на нього тоді ще не встановили. У травні він полетів на авіасалон в Ле Бурже, а в жовтні зробив те, для чого був призначений - подолав швидкість звуку. Влітку того ж року в Брістолі з'явився на світ англійський побратим. Заводські випробування і доопрацювання велися ще два роки. У 1971-му злетів у повітря передсерійний «Конкорд» з Англії, в 1973-му полетів французький. Покращували їх до кінця 1974 року, і в результаті вдалося збільшити швидкість вдвічі.
Серійне виробництво поділили: в Британії робили двигуни, перед і хвіст фюзеляжу, протипожежну, електро, паливну системи, кисневе обладнання. У Франції виробляли центральну частину фюзеляжу, крила, автопілот, систему кондиціонування, радіоустаткування, системи управління та навігації, форсажні камери, систему реверсу тяги. Основні стійки шасі довірили робити іспанським партнерам. Остаточну зборку вели в тих же Тулузі і Брістолі.
Серійно було випущено 20 літаків. Хоча 16 авіакомпаній подали заявки в загальній складності на 74 подібних літака. 18 «Конкордів» живі до нашого часу і знаходяться в музеях авіації або стоять в якості монументів в аеропортах. Один розбився в 2000 році в Парижі, ще один в 1982 році був відданий на запчастини.
Конструкція літака «Конкорд»
Витягнутий, стрімкий немов хижий птах з довгим дзьобом фюзеляж виготовлявся із сплавів алюмінію і нікелю, сталі і титану. У носовій частині розташовувалася кабіна пілотів, в хвості - багажне відділення, паливний бак і кисневі системи.
На носі лайнера перебував обтічник - він захищав скло кабіни пілотів у польоті, а під час зльоту і посадки опускався, щоб забезпечити їм огляд.
Потужність забезпечували чотири турбореактивних двигуни з форсованою камерою. Силові установки, розташовані під крилами, управлялися автоматично за допомогою електронної системи, проте можливо було перейти на резервне управління.
У 17 паливних баках вміщалося близько 119 тонн палива. Крім того, було п'ять балансувальних баків, розрахованих на 33 тонни і дозволяли змістити центр ваги лайнера під час переходу звукового бар'єру.
Електронна система управління дозволяла включити автопілот на весь політ, та виконати в автоматичному режимі посадку, а також садити літак в складних погодних умовах.
Місткість пасажирського салону становила від 108 до 144 чоловік.
Швидкість «Конкорда» могла досягати 2330 км/год, дальність польоту - 6470 км.
Цікаві факти про «Конкорд»
- Основні рейси: Лондон - Нью-Йорк (щодня), Париж - Нью-Йорк (п'ять разів на тиждень), Лондон - Барбадос (сезонний рейс, раз в тиждень). Також існували рейси з Лондона в Даллас, Майамі, Вашингтон, Сінгапур, Бахрейн, Торонто. З Парижа - у Каракас, Мехіко, Ріо-де-Жанейро, Вашингтон.
- Квиток в обидві сторони на рейс Лондон - Нью-Йорк коштував близько 10 000 доларів. Пасажирам був забезпечений високий рівень комфорту.
- Найбільший прибуток авіакомпаніям приносили чартерні перевезення. Регулярні рейси виконувалися, в основному, в збиток, але дозволяли тримати репутацію на висоті.
- Спочатку на борту працювали виключно чоловіки-бортпровідники. Потім з'явилися стюардеси (можливо, за заявками заможних пасажирів), і конкурс на вакантне місце був неймовірно високим.
- Серед відомих пасажирів «Конкорда» - королева Єлизавета Друга, британські прем'єр-міністри, французькі президенти Валері Жискар Д'естен і Франсуа Мітерран. Обожнював літати на літаку президент Заїру (нині Конго) - Мобуту Сесе Секо. Філ Коллінз завдяки «Конкорду» встиг виступити на європейському та американському майданчиках у концерті Live Aid, який проводився на трьох континентах і транслювався через телеміст.
Чому закінчилися польоти «Конкорда»
У 2000 році в паризькому аеропорту Шарль де Голль при зльоті «Конкорд» загорівся, у нього відмовили двигуни, він не зміг набрати висоту і впав на готель, розташований поблизу аеропорту. Загинули сто пасажирів і дев'ять членів екіпажу, а також чотири постояльця готелю. Багато хто вважає, що саме катастрофа стала кінцем «Конкорда», але це не так.
Пожежа виникла через наїзд візка лівого шасі на деталь обшивки двигуна іншого літака, яка чомусь опинилася на злітній смузі. Тобто справа була зовсім не в конструкції або технічних характеристиках «Конкорда». Однак після цього випадку призупинили польоти більше чим на рік. Після відновлення послідувало ще декілька інцидентів, на щастя, без людських жертв. У квітні 2003 року British Airways і Air France оголосили, що «Конкорд» більше літати не буде. Останній рейс літака був здійснений 24 жовтня, а останній лайнер піднявся в повітря, щоб зробити прощальний політ над Європою 26 листопада 2003 року.
Основною причиною відмови від «Конкордів» стала нерентабельність. Вже щосили літали на безпосадкових трансатлантичних рейсах боїнги та аеробуси, квитки на які могли собі дозволити майже всі. Рік від року дорожчало пальне. Утримувати та експлуатувати надзвуковий літак стало зовсім не вигідно, до того ж, у всьому світі перейнялися екологічними проблемами, а «Конкорд» новим вимогам однозначно не відповідав. Ось чому його шлях виявився завершений.
