Припустимо, ви вже багато де побували і всяке бачили. Але як же ті держави, яких немає? Довелось відвідати? «Як же їх відвідати, якщо їх немає?», – здивуєтеся ви, і поглянете на того хто запитав з побоюванням. Між іншим, не так вже й складно їх знайти!
Хрістіанія
Мабуть, це найвідоміше місце з таких держав, і знаходиться воно в Данії. Більше 40 років тому невелика купка хіпі, яка протестувала проти всього офіційного, оголосила один з районів Копенгагена вільним містом Хрістіанією. Найдивовижніше, що влада визнала цей статус. Звісно не відразу, оскільки на території самопроголошеної держави вільно водилися наркотики. Тільки в 2004-му тамтешні мешканці вирішили прибрати лотки легких наркотиків з центральних вулиць, від зайвих очей. Влада відреагувала на такий крок, давши Христіанії напівавтономний статус.
Так що в цій державі свої закони і порядки. Наприклад, заборонені автомобілі – жителі пересуваються лише на велосипедах. До речі, легкими наркотиками там і далі торгують, просто не у відкритому вигляді, адже це один із стабільних джерел доходу держави. Другий, не менш постійний – туристи. Всім хочеться глянути на таке диво. Правда, зйомка на центральній вулиці заборонена: не все в своїй державі хочуть показувати жителі Христіанії.
Нейтральне Моресне (Морне)
Поселенням на кордоні між різними країнами завжди було непросто. Вічно їх перетягували з однієї в іншу. Так сталося і з містечком Моресне (або Морне - залежить від того, хто вимовляє назву - франкомовні або німецькомовні). Спочатку його прибрала до рук Франція, потім сперечалися Бельгія і Пруссія. У 1816 році домовилися: а нехай воно буде нейтральним. Домовленості вистачило трохи більше ніж на століття – у 1920-му Бельгія все ж захопила Моресне собі. Зараз формально воно входить до складу Бельгії. Але прагнення до незалежності не втратило. Оголосивши себе, наприклад, столицею есперанто. Та й взагалі вважає себе абсолютно окремим містом. До речі, прикордонні знаки Нейтрального Моресне всі майже збереглися. Треба ж чимось приваблювати туристів.
NSK State (Нове словенське мистецтво)
Група Laibach, заснована ще в Югославії, а також кілька художників і акторів з Любляни оголосили про створення своєї держави в 1991 році, у відповідь на розпад країни. У нього немає території, але воно завжди там, де проводяться концерти і виставки громадян NSK. Ось так все просто. Мало того, в цих місцях можуть бути організовані пересувні посольства, які видають бажаючим (але після суворої перевірки та оплати 24 євро) паспорта держави.
Ужупіс
Чим литовські хіпі гірше датських?! Та нічим. Просто вони свою державу Ужупіс на території Вільнюса проголосили значно пізніше, у 1998 році. Художники, фотографи, дизайнери, письменники і інший творчий люд регулярно обирає президента своєї вільної держави і строго дотримується конституції. Та й хто б відмовився слідувати такому основному законові, в якому прописано, що громадянин Ужупіса має повне право байдикувати?
Себорга
Італія мабуть, чемпіон за кількістю незалежних держав на своїй території. Один Ватикан чого вартий! Але, крім нього і Сан-Марино, є ще місця, де дух свободи і незалежності незнищенний. Ось, скажімо, Себорга, колись було просто селом недалеко від узбережжя Середземного моря і кордону з Францією. Ще в 1960-х місцевий голова спільноти квітникарів Джорджіо Карбоні заявив, що його батьківщина повинна стати князівством. Хто ж від такого відмовиться, ось і земляки Джорджіо погодилися. Себоргу оголосили князівством, Джорджіо став принцом. Зараз його вже немає на цьому світі, але справа його, як кажуть, живе і процвітає.
Мареска
«А що, так можна було?», - напевно подумали жителі гірського села Мареска, що в районі Флоренції, подивившись на Себоргу. І почали діяти. Проголосили незалежність. Поміняли назву на Мапсулон (правда, ніхто їх не знає під таким іменем, але це їх справа). Заборонили телевізори. Зняли весь асфальт. Перестали розмовляти італійською, а тільки на місцевому тосканському діалекті. Ось такі рішучі люди.
Алькатрас
І знову Італія. Село з назвою Алькатрас ( навіює неприємну асоціацію по назві ), вважає себе незалежною нацією і республікою. Головне, що тамтешні жителі завзято відстоюють екологічно чистий спосіб життя, вірять один одному на слово і прагнуть до взаємної поваги. І нічого, що з боку такі принципи виглядають утопією. Ось, живуть же люди. При цьому у них є свої паспорти, своя валюта і, як у будь-якої поважаючої себе карликової держави, власні поштові марки.
Сіленд
Платформа на палях в нейтральних водах – чим не місце для окремої, вільної держави, яка заперечує всі релігії, політичні ігри і межі? Ось Рой Бейтс, майор піхоти військ Великобританії теж так подумав. Зрештою, платформа своє призначення виконала: під час Другої світової війни вона потрібна була для захисту портів Британії від фашистських нальотів. А потім стала нікому не цікавою.
Sealand – так невигадливо назвав свою державу Рой Бейтс. Заснував його у 1967 році і правив до своєї смерті в 2012-му. Нині президентом там Принц Майкл – син Роя.
У Сіленді є свій сайт і акаунти в соцмережах. Вони успішно торгують різною символікою і не тільки. Громадянство Сіленда теж можна купити. Всього 199 фунтів стерлінгів (близько 4 тисяч грн.), і у вас в руках паспорт іноземної держави.
