У наш час інтернету, розумних гаджетів і двопалубних літаків важко собі уявити, що колиcь літаки були в дивину і літати між країнами не було такою звичайною справою, як зараз.
Активний розвиток авіації почався в першій половині XX століття, коли в світі йшли одна за однією кровопролитні війни. Тому літакобудування робило наголос на військові повітряні судна. І тільки після закінчення Другої світової війни конструктори змогли відволіктися від військової теми і повністю зайнятися лайнерами для цивільної авіації. Так що тільки до середини ХХ століття був розроблений і побудований пасажирський лайнер, оснащений турбореактивними двигунами.
Що це значить - реактивний? Цей двигун працює за рахунок нагрівання суміші, яка складається з атмосферного повітря плюс продукти окислення палива (вони окислюються киснем, що міститься в повітрі). Нагрівшись, суміш розширюється і струмінь проходить через двигун, створюючи реактивну тягу. Саме це дозволяє значно підвищити швидкість літака або іншого літального апарата.
Які реактивні літаки були першими
Піонерами літаків на реактивній тязі стали німецькі авіаконструктори. Heinkel He 178 вдало пройшов льотні випробування, які відбулися в серпні 1939 року, проте керівництво фашистської Німеччини в той момент не цікавили нові технології, їм потрібні були надійні військові літаки.
У 1941 році злетів у повітря Gloster E. 28/39, створений британським інженером Френком Уітлом.
Ці два літаки стали прототипами реактивних пасажирських лайнерів. І тільки в 1949-му з'явився справжній літак для пасажирів, оснащений турбореактивним двигуном, точніше чотирма. Це був британський лайнер «Комета-1», з місткістю 32 людини. Він виконував рейси по Європі, а також літав з Лондона в Йоганнесбург, проводячи в повітрі майже добу. Пізніше на його основі конструктори створили літаки «Комета-2» і «Комета-3», але їх характеристики не виправдали очікувань - фюзеляж виявився недостатньо міцним, і виробництво цих лайнерів зупинили. Втім той проект, донині використовують в якості базового, військові авіаконструктори Великобританії.
Радянський реактивний літак
В червні 1955 року КБ Туполєва представило світові ТУ-104. В СРСР це був перший літак для цивільної авіації з двигунами, які працювали на реактивній тязі. В його основі лежав бомбардувальник ТУ-16, проект якого переробили так, щоб в салоні містилися сто пасажирів, а льотні характеристики підходили для пасажирського лайнера. Вже через рік ця «тушка» пішла в серійне виробництво. Літак працював на внутрішніх рейсах протяжністю до 2,7 тисяч кілометрів. Максимальна швидкість ТУ-104 становила 950 км/год. Однак його надійність теж залишала бажати кращого: 37 катастроф за чотири роки експлуатації - це самий сумний показник для радянських літаків. В результаті цей лайнер будувати перестали.
Поява «боїнга»
У 1958 році на регулярні рейси вийшов Boeing-707. Літаки різних модифікацій були розраховані на 90-180 пасажирів середньо - і далекомагістральних рейсів. Однак по надійності він виявився не краще за інших: авіакатастроф на рахунку цієї моделі навіть більше, ніж у ТУ-104.
Французький реактивний літак
У 1959 році вважалося, що творіння французьких авіаконструкторів SE.210 Caravelle 1 з двома турбореактивними двигунами здійснить революцію в цивільній авіації. Цей літак був поставлений на рейси з Франції в африканські колонії, так що літали на ньому не найбідніші люди (утім, у той час пересування по повітрю в принципі було справою недешевою). Двигуни на лайнері стояли роллс-ройсовські, що знижувало шум в салоні і підвищувало технічні характеристики.
Правда, прорив виявився недовгим. Випустивши 12 лайнерів, виробництво згорнулося: «Боїнг» набирав силу і змагатися з ним виявилося марно.
