Вулична їжа — це одна з визначних пам'яток Кореї, і спробувати її так само необхідно, як відвідати храми або зайти в магазин корейської косметики.
Те що в Японії ви побачите під час фестивалю, в Сеулі доступно щодня: торговельні крамнички ближче до вечора займають цілі вулиці — наприклад, у торговельному районі Мендон (Myeungdong), а на туристичній вулиці Інсандон в Чонно-гу вам ще й розкажуть історію створення страви на майже зрозумілій англійській мові.
Спробуємо розібратися, що ж це таке — корейський стрітфуд: з чого роблять і з чим його їдять.
Перше що лякає туристів, не дуже знайомих з корейськими реаліями, це можливість скуштувати собачатини. Втім, треба сказати, що собак в Кореї дійсно їдять. В основному старше покоління, і точно не на вулиці, а в спеціальних ресторанах. Там можуть подати посінтхан – суп довголіття, який нібито омолоджує і взагалі страшно чудодійний, собачатину в медові під кисло-солодким соусом, або собачі лапи в часниковому соусі. Але такі ресторани треба ще пошукати і коштувати там все буде аж ніяк не дешево. Обмовимося відразу, що ніхто собак по подвір'ях для цієї мети не ловить, йоркширкських тер'єрів з сумочок теж не крадуть – у кулінарних цілях використовуються тільки тварини, вирощені на спеціальних фермах. До речі, чисто м'ясною породою спочатку була знаменита алеутська лайка – маламут.
Корейська молодь якщо і ходить в собачі кафе – то тільки такі, де собак можна погладити.
А «гарячу собачку» на вулиці вам звісно запропонують, от тільки виглядає хотдог по-корейськи кілька... дивно. У Кореї хотдоги – це сосиска не в тісті, а в дивному клярі, або навіть обліплена смаженою картоплею. А можливо, ще й з сиром...
Можливий і такий варіант: сосиска на паличці в оточенні картоплі, нарізаної спіралькою і смаженою у фритюрі. Називається це картопляним торнадо, сосиски всередині може не виявитися, зате зверху може бути сир. Або гірчиця. Або що завгодно, наприклад майонез з гранатом і соусом теріякі або взагалі карамель, тому що корейці всі люблять солодке. Навіть помідори вони їдять з цукром.
Одним словом, західний стрітфуд, як і будь-який елемент західної культури, потрапивши на східний грунт, дав несподівані плоди. Але що стосується дійсно екстремального та істинно корейського стрітфуда – то це смажені личинки тутового шовкопряда – ппондегі. Стверджується, що в них більше білків, ніж в будь-якому м'ясі, але немає шкідливого холестерину. Однак це їжа для сміливців.
Поговоримо про автентичні страви, вони не так лякають туристів своїм зовнішнім виглядом і внутрішнім змістом.
Токпоккі
Отже, найпопулярніше — токпоккі (Tteokbokki). Це гострі рисові галушки, які за виглядом нагадують довгі білі ковбаски, готують їх з дуже розвареного рису, який розминають в густе пюре, що нагадує тісто, з якого ліплять ковбаски, а потім варять їх у бульйоні.
Сунде
Дуже часто токпоккі подають з кров'яною ковбасою Сунде (Sundae). Коштує така ковбаса в районі 1500-2000 вон (50 грн.), готується вона з свинячої крові, іноді в неї додають рис, локшину і овочі, якими начиняють свинячі кишки. У тарілці з сунде ви можете знайти не тільки токпоккі, але і просто свинячі кишки та інші частини свині, які для нас не зовсім звично бачити в якості їжі, а ось корейці все це дуже поважають. Особливо, якщо запивати його соджу.
Оден
Оден (Oden), або омук — схоже на гігантську локшину, приготовану з рибного борошна з овочами і зварену в гострому бульйоні. Продають їх зазвичай на шпажках, щоб було зручно їсти на ходу. Іноді разом зі стаканчиком того самого гострого бульйону. Історично блюдо прийшло з Японії, але відмінно прижилося і в Кореї, де також користується постійним попитом. Коштує приблизно ₩1500 за штуку (36 грн.).
Тхвігім
Тхвігім (Twigim) — це буде щось, смажене у фритюрі. І це можуть бути кальмари, овочі, картопля, або пельмені. Вгадуйте за зовнішнім виглядом!
Хэмуль пачжон
Хэмуль пачжон (Haemul-pajeon) — щось середнє між млинцями і омлетом, причому в тісто додані цибуля порей і морепродукти. Не гостро, але дуже жирно, так як смажиться у великій кількості олії. Коштує 6000-8000 вон (140-200 грн.).
Кімбап
Кімбап — корейська версія японських ролів, тобто порізана на шматочки рисова ковбаска, в яку щось загорнуто. Що? Та все, що завгодно — крабові палички, сир, шинка, омлет, зелень, майонез, морква... загалом, це як сендвіч або піца — все що знайшлося в холодильнику, те й пішло в діло. Якщо зумієте вірно пізнати начинку можна сміливо їсти: не гостро і не жирно.
Ціна в залежності від того, що загорнули в рис.
Керанппан
Керанппан (Gyeranppang) – щось на зразок хачапурі з яйцем, але з корейським акцентом. Коштує від ₩300 до ₩1000 (7-25 грн.)
Пунгоппан
Пунгоппан (Bungeoppang) – солодкі булочки/печиво з бобовою або кремовою начинкою у вигляді рибок. Також японська спадщина, і любителі аніме легко впізнають у ньому тайякі. Власне, форми для випічки у вигляді рибок були завезені в період японської окупації. Вартість – ₩1000 за 4 штучки (27 грн.)
Хотток
Хотток (Hotteok) – солодкі оладки з начинкою з кориці, коричневого цукру, бобової пасти, меду або сиру. Крім того, в самому тісті можуть бути подрібнені горіхи, що надає ласощам характерний аромат. Їдять їх гарячими, тому вони особливо популярні взимку. Коштує такий вуличний десерт приблизно ₩700 (18 грн.).
Гуль Таре/Гультхаре/Ккультхаре
Ккультхаре (kkultarae) – це старовинний рецепт ласощів, які подавалися до королівського столу. В тісто, зроблене з найтонших медових ниток, загортається горіхова начинка. Дивитися на те, як його роблять, таке саме задоволення, як потім його скуштувати.
Коробочка, в якій зазвичай лежать десять цукерок, коштує близько 5000 корейських вон (125 грн.).
Морозиво Джіпангі
Морозиво Джіпангі (Jipangi ice cream) трохи непристойно виглядає, але зате з ним так добре робити селфі! Особливо, якщо ти дівчина. Насправді, це просто кукурудзяна трубочка з морозивом всередині.
Далгона
Далгона (dalgona) - цукрові цукерки. Якщо з'їси весь цукор навколо цукерки, то отримаєш добавку безкоштовно.
Те що ви зараз дізналися – це тільки найпопулярніші назви, які можуть вам зустрітися у корейських крамничках, але ми неодмінно продовжимо розповідати про вуличну їжу, в тому числі й корейську.
